Як створити лікарняний банк крові: покрокова інструкція для медичних закладів

Відповідно до п. 1.1. наказу МОЗ №1112, лікарняний банк крові — це офіційний структурний підрозділ медичного закладу, який займається зберіганням, розподілом компонентів і препаратів крові, а також може виконувати тести на сумісність між донором і реципієнтом. Іншими словами, це не просто холодильник з кров’ю, а повноцінна система, яка забезпечує трансфузійну безпеку в межах закладу.

Заклади охорони здоров’я, які надають трансфузійну допомогу, мають створити такий підрозділ у своїй структурі. Проте для цього потрібно дотриматись ряду умов. Насамперед, має бути лікар-трансфузіолог — ключова фігура в організації банку. Саме він відповідає за контроль якості крові та її компонентів і проведення трансфузійної терапії. Його функціонал чітко описаний у п. 79 Довідника спеціальностей і підтверджує: без цього фахівця банк крові просто не зможе функціонувати.

Відповідно до Ліцензійних умов, заклад, який здійснює медичну практику, повинен мати у своєму штаті хоча б одного медичного працівника за кожною заявленою спеціальністю. Це означає, що трансфузіолог може працювати навіть за сумісництвом, але його наявність є обов’язковою. Важливо також, щоб у ліцензії була вказана спеціальність «Трансфузіологія» — інакше заклад не матиме права офіційно здійснювати відповідну діяльність.

Відповідно до пункту 11 Ліцензійних умов, кожен заклад охорони здоров’я, який є суб’єктом господарювання, зобов’язаний мати затверджені в установленому порядку положення про свої структурні підрозділи, включаючи відокремлені. Тож, аби створити лікарняний банк крові у межах медичного закладу, необхідно пройти чітку послідовність організаційних і юридичних кроків.

По-перше, слід отримати або розширити чинну ліцензію на провадження медичної практики, додавши спеціальність «Трансфузіологія». Далі — передбачити у статуті закладу окремий структурний підрозділ під назвою «лікарняний банк крові» (якщо інші підрозділи вже вказані). Після цього відбувається безпосереднє створення підрозділу, внесення відповідних змін до штатного розпису, а також затвердження положення про діяльність банку крові як структурного елементу установи.

Обов’язковою умовою є кадрове забезпечення — в штаті має бути лікар-трансфузіолог, який пройшов відповідну спеціалізацію (згідно з пунктом 79 довідника професій). Заклад також зобов’язаний дотримуватись усіх інших вимог Ліцензійних умов та нормативів, що регламентують організацію трансфузійної допомоги, зокрема згідно з пунктом 21 Стандартів акредитації. 

Варто зауважити, що лікарняний банк крові повинен бути укомплектований матеріально-технічними засобами відповідно до примірного табелю оснащення. Обсяг цього оснащення визначається залежно від кількості доз цільної крові та її компонентів, які використовуються впродовж календарного року. Це дозволяє забезпечити ефективну роботу банку в межах потреб конкретного медичного закладу.

Окрему увагу слід приділити створенню Трансфузіологічного комітету — дорадчого органу, що розробляє та впроваджує Положення про надання трансфузійних послуг і Політику якості їх надання. Крім того, заклад повинен розробити й затвердити стандартні операційні процедури (СОПи) на кожен етап надання трансфузіологічної допомоги — від підготовки до післятрансфузійного спостереження.

Щодо проведення лабораторних досліджень (зокрема тестів на сумісність), вони можуть виконуватися як внутрішньою лабораторією закладу, так і зовнішніми партнерами. Якщо дослідження проводяться власними силами, варто створити окремий підрозділ — «Лабораторію трансфузійної імунології», яка може бути частиною лікарняного банку крові або діагностичної лабораторії закладу.